Віталій Цесар
Віталій народився в місті Покровськ Донецької області, звідки у 2018 році переїхав у село Нікольське, а згодом на околиці Маріуполя. До ескалації війни Віталій працював у місті водієм на Металургійному комбінаті «Азовсталь» та Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча.
Район, де машкав Віталій, вже в перші дні ескалації війни наприкінці лютого 2022 року був окупований російською армією. Тому 5 березня 2022 року Віталій разом із дружиною, трьома дітьми, мамою та сестрою вирушили до Драмтеатру в Маріуполі, аби спробувати евакуюватися. Внаслідок зриву «режиму тиші» армією Російської Федерації, він та його рідні були змушені залишитися в театрі. Спочатку родина мешкала в лівому крилі театру, в холі на першому поверсі, але згодом переїхала у підвальне приміщення позаду сцени. Пізніше Віталій та його дружина долучилися до волонтерської групи театру, де, зокрема, допомагали готувати їжу для його мешкан_ок.
Під час бомбардування театру армією Російської Федерації Віталій разом із родиною та іншими мешкан_ками театру перебували в підвальному приміщенні позаду сцени. Але оскільки цей підвал не мав спеціального захисту, то Віталій та інші люди в цьому приміщенні зазнали сильних травм. Після атаки родині вдалося виїхати з міста.
Це скорочена версія восьмигодинного інтервʼю з Віталієм, яке відбувалося за методологією просторових свідчень. Він описує те, як змінювався простір театру-укриття, формування польової кухні й організацію її роботи, а також наслідки авіаудару по Драмтеатру.
Інтерв'ю були створені за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження»
Відео інтерв’ю були зроблені за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
