Російський авіаудар
Авторка:Ксенія Рибак
Зранку 16 березня 2022 року армія Російської Федерації бомбардувала Маріупольський драмтеатр, який від початку повномасштабного вторгнення став укриттям для щонайменше 2000 людей і до моменту таргетування залишався одним із найбільших цивільних бомбосховищ у місті. Цю атаку було здійснено за умов військової та інформаційної блокади, а також під постійними бомбардуваннями центру міста армією Російської Федерації.
З окупацією міста доступ для правозахисних організацій та прокуратури до руїн театру було заблоковано російською владою, а залишки будівлі як головний доказ злочину були повністю знесені. Такі дії ускладнюють криміналістичні процеси та роблять майже неможливою ідентифікацію точної кількості загиблих.
Глибинні інтервʼю із 27 очевид_ицями1 допомогли нам поєднати інформацію з фото та відео на 3D-моделях, аби зрозуміти динаміку життя в театрі напередодні та в день атаки. Ми задокументували наслідки удару, характер руйнування, простори, що найбільше постраждали від вибуху, досвід очевид_иць, які змогли врятуватися, а також зробили припущення про тип зброї, використаної в цій атаці. Зібрані матеріали з різних перспектив показують російський авіаудар по будівлі Драмтеатру та вказують на його невипадковість.
На супутниковому знімку, зробленому за кілька хвилин до удару, видно, що станом на 10:02 EEST, 16.03.2022, будівлю театру не було пошкоджено. ©Planet, Inc.
Зображення документує зруйновану будівлю театру через 15 хвилин після атаки. Поля уламків оточують театр з північного та південного боків, дах вхідної частини майже не пошкоджений. 16.03.2022. ©CNES/Airbus
Зображення 19.03.2022 показує значні руйнування даху. Задня східна фасаду сильно пошкоджена в порівнянні з 16.03.2022. ©Maxar Technologies
«Випалена пустеля, і один Драмтеатр стоїть»: Маріуполь перед атакою
Напередодні 16 березня 2022 року ситуація в місті суттєво погіршилася. З руйнуванням дедалі більшої кількості будівель місто ніби звужувалося, а бої наближалися все ближче до його центральної частини, де розташовувався Драмтеатр. Простір розпадався під руйнівними бомбардуваннями армії Російської Федерації, і це відчувалося в стінах театру2.
Місто перебувало в інформаційній блокаді через відсутність електрики, мобільного звʼязку, а також виїзд більшості журналіст_ок5. У Драмтеатрі інколи можна було зловити українські радіохвилі, але і їх почали перекривати радіоканали так званої «ДНР».
За час перебування в театрі люди декілька разів робили спроби самостійно евакуюватися, але лише за два дні до бомбардування, 14 березня 2022 року, російська сторона вперше почала пропускати з міста цивільні авто, про що стало відомо де-факто, без офіційного оголошення6. Тому вже 15 березня приблизно половина людей у театрі змогла залишити будівлю. Але попри появу де-факто «зеленого коридору», маріуполь_ки, яким вдавалося залишити місто, виїжджали без жодних гарантій безпеки з боку російської влади. Деякі мешкан_ки театру обмінялися контактами з тими, хто вирішив виїхати, і вранці 16 березня їм повідомили, що ті безпечно дісталися до підконтрольних Україні територій7.
У ніч на 16 березня вибухи ставали дедалі гучнішими: ушкоджень зазнали будівлі, які були розташовані на сусідніх із театром вулицях. Зокрема, свідки_ні згадують про бомбардування ТЦ «Україна» (колишній ЦУМ) за 300 метрів від Драмтеатру. Свідок Дмитро Муранцев каже, що йому здавалося, що місто перетворилося на випалену пустелю, де неушкодженим залишався лише Драмтеатр.
Координаторка волонтерської групи Драмтеатру Євгенія Забогонська8 описує відчуття в цю ніч від інтенсивних обстрілів сусідніх із театром кварталів: «Просто нескончаемо летели снаряды, земля дрожала. [...] [Это] первый раз, когда мне стало страшно за три недели. Чтобы не происходило, где-то мина взорвалась, где-то что-то упало — я совершенно не обращала на это внимание [...]. В эту ночь мне было безумно страшно, безумно. Я не спала, [...] люди не спали в театре совершенно. Люди сидели при свечах и молились, не спала охрана, не спал никто в театре».
Відео інтенсивних бомбардувань Маріуполя. Рано вранці 15.03.2022. ©Сергій Забогонський
Кратер від авіаудару неподалік Маріупольського драмтеатру. Рано вранці 15.03.2022. ©Сергій Забогонський
Театр та прилеглі будівлі зранку 16.03.2022 напередодні атаки. ©Оксана Стоміна
Театральна площа вранці 16.03.2022 напередодні атаки. ©Людмила Соколовська
Зʼїзд на Театральну площу з вулиці Університетської. Відео зняте о 9:30 — за пів години до авіаудару 16.03.2022. ©Олександр Рубець
Аби візуалізувати рівень руйнувань у місті, ми створили мапу медіасвідчень, що поєднує відео та зображення, які нам надав свідок Олександр Рубець. Він приїхав до Драмтеатру з окупованого на початку березня Мангуша за менше ніж годину до атаки, аби допомогти евакуюватися своєму другу. Ці відео документують сильні обстріли міста, а деякі кадри були відзняті поблизу позицій російської армії в Маріуполі. Олександр також задокументував вигляд театру та площі навколо 16 березня о 9:30, засвідчивши цим руйнування дахів, фасадів та вікон у будинках на площі навколо театру.
Мапа маршруту Олександра Рубця у ранок 16 березня 2022 року. Частину відео Олександр видалив після того, як залишив Маріуполь. Свідок вважав неетичним збереження чи потенційне поширення таких зображень, адже на них були задокументовані тіла загиблих на вулицях міста. ©Центр Просторових Технологій
І хоча віддаленість театру від інших будинків та розташування в самому центрі міста зменшували ймовірність випадкового потрапляння снаряда по будівлі, руйнування підбиралися до Драмтеатру все ближче й ближче.
Театр напередодні бомбардування
Попри те що частина людей покинула театр, динаміка процесів у будівлі, про яку нам розповіли свідк_ині, дозволила нам зрозуміти, що цей простір 16 березня 2022 року продовжував зберігати функцію центрального й одного з найбільших укриттів у місті. Ми припускаємо, що в театрі на момент атаки перебувала щонайменше тисяча людей, що продовжувала дотримуватися ритму та правил безпеки, сформованих у театрі-укритті
Євгенія Забогонська описує значне зменшення кількості людей в театрі в день атаки: «И вот, утром 16 марта мне было безумно страшно. [...] в 7:00 утра, как рассвело [...] [Было] просто такое ощущение, что театр вынесли. Театр настолько опустел, что я его таким не видела за эти три недели. [...] Очень много людей выехало тогда [...]. Но, тем не менее, как люди выехали, тут же с часов девяти начали приезжать новые, в надежде на эвакуацию». Відчуваючи, що ситуація погіршується після обстрілів у ніч з 15 на 16 березня, Євгенія, яка продовжувала опікуватися волонтерським рухом у театрі, також почала готуватися до евакуації з будівлі.
Панорама з відео, на якому видно, як люди евакуйовуються з театру вранці 15.03.2022. ©Центр Просторових Технологій
Зранку 16 березня мешкан_ки театру та люди, які переховувалися в сусідніх кварталах, продовжували спроби евакуюватися. Свідок Олександр Рубець засвідчив, що напередодні удару місцеві намагалися піймати авто, аби виїхати з міста: «В основном женщины были, кто стоял. [...] Человек 50 точно было. И с той, и с той стороны они так, раскиданно стояли, но они прям очень агрессивно поводились, так можно сказать. Ну, если бы трошки медленнее ехал, кидались бы под машину».
Цього ранку люди в театрі — а з ними й весь його простір — перебували в активному русі. Після того як близько половини мешкан_ок залишила будівлю, на першому поверсі та в бомбосховищах з’явилося вільне місце. Відповідно люди змогли переселитися, окрім бомбосховища, також і до більш «безпечних» кімнат та просторів із товстими стінами, що могли б потенційно краще забезпечити захист від влучання снаряда або уламків.
Головної зали мешкан_ки театру уникали — як і в попередні тижні життя в укритті, адже вважали її найбільш небезпечним місцем9. Але попри це там все одно залишалися люди. Свідкиня атаки, маріуполька Марія Родіонова, яка з подругою та її родиною мешкала в цій залі, пригадує, що напередодні удару там постійно перебували щонайменше дві родини з дітьми та собакою. Сама Марія та її подруга були вимушені поселитися сюди через конфлікти з волонтерською спільнотою театру та великих собак, яким було важко жити в людних приміщеннях. Водночас Олександр Рубець, який у пошуках друга проходив через глядацьку залу приблизно за 20–30 хвилин до атаки, зауважив, що тоді в ній перебували близько десяти людей.
А втім, театр продовжував жити в ритмі, який люди вибудували за перші два тижні життя разом. Вони встигли підігріти воду, приготувати їжу та поснідати до того, як російська армія таргетувала театр. Євгенія Забогонська пригадує: «Хлеб замесили с вечера, [...] вся наша жизнь шла по накатанной: костры, санузлы, наведение порядка, планерка. Все шло по накатанной. Потом мы [пытались] найти ещё места, куда селить людей».
Зранку волонтер_ки приготували таку ж кількість їжі, як і в попередні дні, але оскільки людей стало менше, то вперше за довгий час сніданку вистачило на всіх — і навіть залишилося вдосталь додаткових порцій. На польовій кухні видавали залишки сніданку, а також почали готувати обід.
Площа навколо Драмтеатру, окрім евакуаційної метушні, постійно була сповнена руху: до театру приходили за ліками, водою, їжею чи щоб зарядити телефон містян_ки з різних вулиць10. До зелених зон на площі також виходили, аби вигуляти собак. Як-от свідкиня Марія Родіонова, котра розповіла, що зранку встигла вивести власних двох собак на коротку прогулянку та нагодувати їх залишками їжі з польової кухні. Після цього вона привʼязала улюбленців біля свого спального місця в театральній залі, і вийшла на вулицю. Марія Родіонова також зазначає, що за декілька хвилин до атаки черга з приблизно десяти людей вишикувалася навпроти центрального входу в театр, аби набрати воду з розташованої там цистерни. Марія також була серед них.
Анонімний свідок атаки вранці 16 березня прийшов до театру з сусіднього кварталу, аби зарядити телефон та набрати води з іншого боку будівлі — у технічному колодязі біля польової кухні. «Изначально там было очень много людей, вокруг Драмтеатра со мной стояла очередь из людей», — пригадує він.
Бомбардування Драмтеатру
Під час авіаудару одна або дві 500-кілограмові авіабомби пройшли крізь дах театру та здетонували у повітрі, ймовірно, поблизу його сцени11. Бомба пробила дах над театральною сценою в центральній частині будівлі, та здетонувала за декілька мілісекунд після зіткнення з дахом, спричинивши сфероподібну вибухову хвилю, що поширилася будівлею. Усі люди, які перебували в межах 21 метра від зони прямої видимості епіцентру вибуху — загинули, а зона ураження уламків внаслідок вибуху становила 207 метрів (Collett, 2023).
Свідчення про момент авіаудару
Безпосередньо перед атакою частина свідк_инь, що перебували на вулиці або поблизу вікон, почули звук військового літака. Їхні спогади допомогли нам зафіксувати момент авіаудару. Марія Родіонова засвідчує: «Я стояла вот как раз впереди, рядом с цистерной. Раздался звук самолёта, и люди вот с этой площади кинулись в театр. То есть кто курил, кто там около машин стоял, кто пытался попутку поймать, все кинулись в театр».
Так само й анонімний свідок, який набирав воду з технічного колодязя поблизу польової кухні, пригадує, що безпосередньо перед моментом авіаудару він чув шум літака: «Я стою, становлюсь на этот люк по бокам, опускаю ведро, и в это время мы слышим гул самолета. Ну, как бы страшновато, но более-менее как-то все к этому уже привыкли. Ну, мы думаем, ну… Они вообще отбитые, чтобы кидать бомбу в Драмтеатр? После этого гремит взрыв, а я все еще набираю ведро».
Член волонтерської групи театру Олександр Мироненко напередодні атаки на Драмтеатр перебував на другому поверсі будівлі. Олександр був також свідком бомбардування пологового будинку № 3 9 березня. Він пригадує, що перед ударом по Драмтеатру почув звук літака — дуже схожий на той, що він почув перед нападом на пологовий. «Было слышно, что он [самолет] спускается ниже. И вот, когда загудело очень сильно, в этот момент полетели окна, — пригадує Олександр, який, перебуваючи в будівлі, не зрозумів, що бомби влучили саме в театр: — Это я потом только минут через 10 узнал, что попали именно в Драмтеатр. Я думал где-то рядом, со стороны полевой кухни стреляли, а это именно в здание попало».
Кадр з відео Олександра Рубця, яке йому вдалося випадково зняти у перші секунди після удару.
Відео, що документує перші хвилини після авіаудару. @bairaktar_rvkin у TikTok
Олександр Мироненко — не єдиний з-поміж свідк_инь, хто не одразу зрозумів, куди саме влучили бомби. «Я почув щось таке, як вибух, але я не придав такої уваги, що це було у Драмтеатрі, — розповів анонімний свідок, який в момент вибуху підʼїжджав на авто по вулиці Італійській, за декілька кварталів до театру: — Ми тоді заїжджаємо туди [...], і я бачу зруйновану частину Драмтеатру. Я бачу пожежу, якийсь дим. [...] Я потім просто вже зрозумів, що це було в Драмтеатр попадання. [...] Ми були в повному шоці. Я почав на останніх силах бігти [...] до входу».
Наслідки авіаудару та зони ураження
Очевид_иці та зображення з місця атаки засвідчують, що найбільших ушкоджень внаслідок авіаудару зазнала сцена та зала Драмтеатру, прилеглі до зали приміщення, простори на другому та третьому поверхах, польова кухня, територія навколо технічного колодязя та сама Театральна площа. Навіть підвальні приміщення поблизу сцени виявилися небезпечними для перебування. Єдиним місцем, яке витримало авіаудар та не отримало серйозних уражень, — було бомбосховище.
Вибух спричинив обвалення зовнішніх стін та стін навколо театральної сцени, а також перекриттів прилеглих приміщень. Євгенія Забогонська та Сергій Забогонський перебували найближче з усіх свідк_инь до епіцентру вибуху — у приміщенні електроцеху в глибині сцени. Ця кімната мала протипожежні двері, які були зачинені в момент удару. Саме вони захистили Сергія та Євгенію від вибухової хвилі. Попри це, вони зазнали серйозних травм та опинилися під уламками будівлі. «Буквально за несколько секунд все, что нас окружало, превратилось в гору щепок, осколков, горы мусора. В одно мгновение не осталось ничего целого, — каже Євгенія: — За сцену невозможно было выйти. [...] Все тросы, трубы, металл от софитов, которых было где-то штук пять по несколько тонн каждый, все это переплелось, как в фильмах ужасов. [...] Зал и сцену до удара разделял пожарный занавес из асбеста. И вот, в момент взрыва этот асбест разлетелся в разные стороны».
Марія Родіонова, яка була на вулиці, також пригадує, що хоча частина людей встигла заховатися в будівлі, почувши звуки літака перед моментом авіаудару, на вулиці було декілька поранених, а її саму від уламків врятував інший мешканець театру. Марії дивом вдалося врятуватися, адже більшість часу вона перебувала в театральній залі, де в момент удару залишилися її домашні тварини: «Что бы ни говорили, но для меня собаки были, как члени семьи, — пригадує Марія Родіонова: — Я рванула туда проверить, что и как, найти их [...]. Я несколько часов ходила круг театра, надеясь найти проход, но там все завалено. [...] Все, кто были в зале, я думаю, все, кто оставался на тот момент, все погибли».
Окрім тих, що перебували в театральній залі, найбільше постраждалих було саме на першому поверсі — у приміщеннях для заготівлі їжі та поблизу театральної зали. Вони опинилися під уламками стін театру. «Осколки [...] как бы по инерции как-то засыпали нас. [...] Задняя стена [разрушилась] — там уже небо виднелось [...]. Над нами уже этажа не было», — розповів Ігор Навка, маріуполець та волонтер театру, який у момент вибуху перебував на першому поверсі будівлі, у приміщеннях для заготівлі їжі.
Руйнування будівлі Драмтеатру зі сторони польової кухні. Кадр із відео, знятого Олександром Рубцем о 10:16 під час евакуації з будівлі. ©Центр Просторових Технологій
Руйнування на місці польової кухні Драмтеатру. ©Євгенія Забогонська
Фото документує поширення пожежі в будівлі Драмтеатру до її заднього фасаду. Час фото: 11:16. ©Ольга Корнійчук
Вигляд заднього фасаду Драмтеатру 16.03.2022 об 11:21. Панораму створено на основі відео, знятого Сергієм Забогонським. ©Центр Просторових Технологій
Вигляд переднього фасаду Драмтеатру 16.03.2022 об 11:39. Панораму створено на основі відео, знятого Сергієм Забогонським. ©Центр Просторових Технологій
Відео документує театр після авіаудару. Воно засвідчує, що зовнішня частина будівлі не постраждала від пожежі, але дим накопивувався всередині будівлі. @bairaktar_rvkin з TikTok
Пожежа в зоні сцени Драмтеатру. Панорама, створена на основі відео з телеграм-каналу Mariupol NOW. ©Центр Просторових Технологій
Пожежа в зоні сцени Драмтеатру. Кадр з відео, знятого анонімним свідком атаки. ©Анонімний свідок
Пожежа в зоні сцени Драмтеатру. ©Військово-цивільна адміністрація
Фасад Драмтеатру після атаки. Позаду видно стовп диму. ©Алевтина Шевцова
Кадр із відео з TikTok @bairaktar_rvkin, на якому зафіксовано пожежу, що перекинулася на передній фасад театру. ©Центр Просторових Технологій
Пожежа охоплює передній фасад театру, а скульптурна частина у фронтоні будівлі почорніла від полум'я. Кадр із відео анонімного свідка. ©Центр Просторових Технологій
Обгоріла фасадна частина Драмтеатру з великим димовим шлейфом, що виходить з-під даху. ©Анонімний свідок
Віталій Цесар, який із родиною та іншими мешкан_ками театру перебував у підвальному приміщенні під простором біля сцени, де заготовляли їжу, описує падіння перекриттів та серйозні руйнування будівлі. «Одна [бетонна плита, яка слугувала перекриттям] упала мені на спину, друга упала мені вскольз, і проскользила мені по голові, — каже Віталій Цесар: — [Вона] впала на спину, придавила мене, прижала до стола конкретно». Він також пригадує, що одна з жінок, що перебувала разом із ним у цій кімнаті, була проломана грудна клітка, але її вдалося врятувати.
Польова кухня, як передбачали мешкан_ки театру, була іншим найбільш вразливим місцем у театрі. Вона опинилася повністю під завалами зруйнованих стін та даху, що від фасаду будівлі розлетілися в радіусі 207 метрів.
Більшість свідк_инь описують велику кількість травмованих та вбитих на першому поверсі, у холі та на вулиці біля входу. Свідки_ні пригадують, що знерухомлені люди лежали на сходах між першим та другим поверхами. Частина уламків фанери, якою були забиті вікна, розлетілася в холі та вбила людину. Чимало постраждалих опинилося також у зоні польової кухні, засипаної уламками будівлі та дошками, та на території поруч із нею.
У перші секунди після авіаудару всю споруду також охопив пил, який здійнявся від вибуху, і це, за спогадами свідк_инь, посилило дезорієнтацію в просторі. У темряві та пилюці люди намагалися знайти вихід із будівлі. Олександр Рубець, який перебував під час авіаудару в холі театру, випадково задокументував на відео перші секунди після бомбардування. Він спробував засвітити ліхтарик на телефоні, але натомість — увімкнув камеру та зняв перше відеосвідчення після цього авіаудару. Метадані відео показують, що атака на театр відбулася о 10:05. Натомість супутникові знімки вперше задокументували вже зруйновану будівлю театру 16 березня о 10:20. Сукупність цих двох медіасвідчень не лише дає змогу зрозуміти точний час авіаудару, але й побачити розрив між горизонтальністю зображення, знятого зсередини таргетованого простору, та вертикальністю віддаленого погляду на нього з безпечного місця.
Панорама, створена на основі відео з телеграм-каналу Mariupol NOW. ©Центр Просторових Технологій
Наслідки атаки: вторинні руйнування та систематичний терор
Окрім безпосередньо бомбардування театру, велику кількість людських жертв спричинили систематичне знищення критичної інфраструктури та розгортання ширшої кількості заходів — з метою терору проти місцевого населення російською армією. Це не дозволило врятувати тих, хто зазнав серйозних травм, та призвело до втрати після авіаудару частиною людей у театрі надії на порятунок.
Попри загальну паніку та травми, чимало залишалися на місці атаки, допомагаючи діставати постраждалих з-під завалів. Частина маріуполь_ок змогли врятуватися з-під завалів саме завдяки допомозі рідних та людей навколо. Водночас більшість свідк_инь перебували просто неба, усе ще дослухаючися до літака, що продовжував бомбардувати місто. «Було тяжко дивитися, тому що дуже багато поранень було. [...] Більше всього напрягало той час, коли літав літак. [...] Він кинув бомбу, чуть-чуть, воно ж таке, вище, ніж Драмтеатр десь — там вийшов взрив. [...] Він полетів дуже низько там, що ми усі [люди, які допомагали пораненим або перебували на вулиці] попадали, — пригадує анонімний свідок: — Але вони [пожежники] самі були в шоці. Вони не знали, кого куди везти, розумієте? [...] Людей було дуже багато поранених, а машин було мало». За його словами, до театру також підʼїхали пожежники на цивільних авто, щоб допомогти з перевезенням поранених.
Олександр Мироненко, який також допомагав витягати людей, пригадує, що врятувати з-під завалів польової кухні не вдалося нікого: «Туда прибежали [інші люди, які змогли врятуватись з театру], но [побачили, що] даже доставать смысла нету, потому что там просто плита на плите — там вообще просветов никаких не было».
Відчуття відчаю та повного безсилля після авіаудару описує більшість свідк_инь. Оксана Мазіна та Дмитро Муранцев пригадують велику кількість постраждалих, крики яких було чутно з-під завалів поблизу виходу у правому крилі будівлі. Разом із тим обоє описують, що не могли їм допомогти через велику вагу, розмір уламків, відсутність спеціальної техніки та страх повторної атаки на будівлю. Олександр Мироненко також розповів, що відчуваючи безсилля після авіаудару, частина постраждалих просила не надавати їм першу допомогу: «Вот тут эта женщина, которая вот тут [в холі на першому поверсі] лежала, сказала ее не трогать. И на втором этаже вот тут [у проході до глядацької зали на другому поверсі] бабулечка одна сидела, и тоже сказала, говорит: “Я тут останусь”».
Майже одразу після авіаудару в театрі зайнялася пожежа. Пожежники, які прибули на місце, за словами анонімного свідка, мали тепловідбивні костюми, тому змогли допомогти людям дістати з театру поранених та залишки ліків із медпункту, які ще не встигли обгоріти. Їх використовували для того, аби надавати допомогу пораненим. Та попри допомогу пожежників, без доступу до води загасити пожежу було неможливо, а тому частину людей, які й далі перебували під завалами, не вдалося врятувати.
Ба більше, кількість жертв збільшилася через руйнування медичної інфраструктури в місті у попередні тижні облоги міста. Тож не всі важкопоранені, які втратили багато крові та мали серйозні переломи, змогли вчасно отримати медичну допомогу. Анонімний свідок, який допомагав постраждалим після авіаудару, зазначив: «Дуже тяжко було […]. Знаєте, як морально подавлений, і ти даже не знаєш, до чого хвататися. Розуміння того, що ти можеш тільки якусь перев'язку зробити або укол. Все. Тільки те [допомагало], що от рятівники на своїх машинах приїжджали, і якось забирали [поранених]. І то в них такі очі були: “Що, куди везти? Ми не знаємо куди”».
Після атаки всі свідки_ні були змушені самостійно евакуйовуватися з міста. Така евакуація передбачала проходження фільтраційних таборів, пересування територіями, поблизу з якими відбувалися активні бойові дії, виїзд через тимчасово окуповані території чи депортацію до Російської Федерації. Також один зі свідків був вимушений переховуватися у тимчасово окупованому Маріуполі декілька місяців, бо блокпости окупаційної влади, які контролюють виїзд із міста, були проінформовані про те, що він був учасником ТрО.
Панорамні знімки місцевості, де розташовувалася польова кухня до та після атаки. ©Центр Просторових Технологій
***
Маріупольський драмтеатр було завчасно обрано як військову ціль армією Російської Федерації для авіаудару, що відбувся о 10:05 16 березня 2022 року. Найбільших ушкоджень внаслідок вибуху зазнали найвразливіші простори будівлі: театральна сцена, зала, а також прилеглі до неї приміщення на першому, другому та третьому поверхах, польова кухня, території навколо технічного колодязя та Театральна площа. За нашими підрахунками, на момент удару в Драмтеатрі перебувала щонайменше тисяча цивільних, які попри де-факто появу гуманітарного коридору з міста, продовжували сходитися до будівлі.
Російський терор призвів не лише до того, що сотні маріуполь_ок загинули від наслідків прямого влучання бомб в будівлю. Велика кількість загиблих також опинилася під завалами театру, охопленого пожежею, яку неможливо було загасити через руйнування міської інфраструктури. Кількість жертв зросла також через те, що важко поранені не могли отримати першу допомогу, а евакуація з міста тривала декілька днів і здійснювалася під обстрілами, без жодних гарантій безпеки.
Авіаудар, інформаційна блокада, знищення міської інфраструктури, фільтраційні табори та миттєве стирання всіх доказів злочину в окупації — продовжили терор проти маріуполь_ок, початок і кінець якого важко відстежити. Це стирання є важливою частиною тактики російської армії, спрямованої на формування відстані до злочину в просторі та часі. З кожним наступним урбіцидом лінія фронту відсувається вглиб мапи та віддаляється від ранку 24 лютого чи 16 березня 2022 року. Ця відстань, розмиваючи події облоги тисячами бомбардувань, які стирали Маріуполь, є синонімом систематичної безкарності російського імперіалізму, що з кожним новим злочином закріплює свої позиції. Документування цих злочинів не замінить спротиву та консолідації на місцях, але воно робить свій внесок у розсіяння туману війни.
Авторка тексту: Ксенія Рибак
Редакторка: Ничка Ліщинська
Візуальні матеріали та дослідження: Центр Просторових Технологій
Література
Collett, G. (2022, November 15). Explosive engineering assessment – Donetsk Regional Academic Drama Theatre in Mariupol, Ukraine.